Лабораторна діагностика ревматоїдного артриту

Содержание:

«В движении жизнь» – это выражение, вероятно, слышали все. Действительно, для осуществления нормальной жизнедеятельности человеку приходится постоянно перемещать свое тело в пространстве. В ходе эволюции организм обзавелся прекрасными элементами, которые обеспечивают данную функцию на высшем уровне. Эти удивительные части тела – суставы. Все кости человека удивительно прочны и упруги по отдельности, что позволяет им выдерживать колоссальные нагрузки. Соединяясь же воедино, они формируют удивительно подвижный скелет, который позволяет выполнять невероятные движения. Все это достигается благодаря слаженной работе массы суставов.

К сожалению, есть заболевания, в результате прогрессирования которых суставы организма поражаются и теряют свою подвижность. В результате у пациента значительно снижается качество жизни. Ревматоидный артрит – очень актуальная проблема современной ревматологии. Это системное заболевание, поражающее соединительную ткань. В результате его развития у пациента поражаются мелкие суставы по эрозивно-деструктивному типу. Во всем мире от данного заболевания страдает около 60 миллионов пациентов, что составляет до 1% от всей популяции.

Еще более усугубляет всю ситуацию то, что врачи не смогли до настоящего времени определить точную причину развития заболевания. Есть отдельные теории и предположения, но ни одна из них не нашла действительно весомого подтверждения. С течением времени же все симптомы болезни неуклонно усугубляются, постепенно приводя к стойкой утрате нетрудоспособности человеком. Примерно в три раза чаще заболевают женщины. Средний возраст пациента при выявлении заболевания – 30-35 лет.

Причины ревматоидного артрита

В настоящее время есть несколько наиболее вероятных этиологических факторов болезни. Каждая версия имеет свои преимущества и недостатки. В целом же все больше медиков склоняются к тому, что ревматоидный артрит – полифакторное заболевание, которое развивается при комбинировании сразу нескольких причин.

— Генетическая предрасположенность – у пациентов с данным диагнозом установлена предрасположенность к нарушениям активности иммунной системы на генетическом уровне. Уже обнаружены некоторые антигены, наличие которых может приводить к изменению гуморального и клеточного иммунитета вследствие воздействия некоторых инфекций. Также можно проследить повышенную вероятность развития ревматоидного артрита у людей, ближайшие родственники которых также болели ним.

— Инфекционные агенты, способные в результате своих специфических свойств вызывать изменения в иммунитете человека, в результате чего собственные защитные факторы атакуют свою соединительную ткань. На роль этих возбудителей выдвигаются: вирус Эбштейн-Бара, ретровирусы, возбудители краснухи, герпеса, цитомегаловирус, микоплазмы. У врачей есть некоторые доказательства в пользу этой гипотезы:

У 80% пациентов выявляются повышенные титры антител к вирусу Эбштейн-Бара.
В лимфоцитах больных ревматоидным артритом Эбштейн-Бара выявляется намного чаще, чем у здоровых людей.

Выше были указаны факторы, которые создают предпосылки для развития заболевания. Выделяют также пусковые факторы, которые провоцируют его проявление у конкретного пациента в определенное время.

Переохлаждение.
Повышенное воздействие солнечного света (гиперинсоляция).
Интоксикация, в том числе и токсинами микроорганизмов.
Бактериальная инфекция.
Прием некоторых лекарственных препаратов.
Нарушение функции эндокринных желез.
Эмоциональное перенапряжение и стрессы.

Что интересно, кормление грудью на протяжении двух лет и более снижает вероятность развития ревматоидного артрита в два раза.

Механизм развития ревматоидного артрита

Установлено, что при воздействии одного или комбинации провоцирующих факторов в организме пациента запускает неверная иммунная реакция. Собственные клетки вырабатывают вещества, которые вызывают повреждение синовиальной оболочки суставов. Сначала развивается синовиит, который впоследствии переходит в пролиферативную стадию и вызывает повреждение самого хряща и костей.

Также иммунитет вырабатывает патологические цитокины, которые обладают рядом отрицательных свойств:

провоцируют выработку в повышенном количестве провоспалительных факторов, способствующих дальнейшему прогрессированию заболевания;
активирую некоторые ферменты, которые способны разрушать хрящ, покрывающий сустав и обеспечивающий эластичное скольжение поверхностей;
поставляют на мембраны тучных слеток специальные молекулы, которые заставляют эти лейкоциты проявлять аутоиммунное действие;
привлекают в став дополнительные иммунокомпетентные клетки, которые также отрицательно сказываются на течении заболевания в данном случае;
усиление ангиогенеза, что позволяет сосудам прорастать в хрящ и облегчает для агрессивных факторов попадание вглубь хрящевой ткани.

Классификация ревматоидного артрита

Есть несколько критериев, по которым классифицируется данное заболевание.

Клинико-анатомические формы

Ревматоидный артрит (олигоартрит, моноартрит, полиартрит) – форма заболевания, при котором происходит поражение исключительно суставов, а другие органы нормально функционируют без нарушения функции.
Ревматоидный артрит с системными проявлениями – дополнительно аутоиммунные процессы затрагивают серозные оболочки организма (перикард сердца, плевру), легкие, кровеносные сосуды, почки, нервную систему, вызывает отложение во внутренних органах патологического белка – амилоида.
Ревматоидный артрит, сочетающийся с деформирующим остеоартрозом, ревматизмом.
Ювенильный ревматоидный артрит.

Характеристика с точки зрения иммунологии

В зависимости от того, выявляется ли ревматоидный фактор в крови пациента, все случаи заболевания делят на серопозитивные и серонегативные. Это имеет большое значение для врачей во время диагностики и планирования предстоящего лечения.

Течение заболевани

Медленно прогрессирующее – заболевание на протяжении многих лет медленно переходит на другие суставы, больные сочленения не сильно повреждаются.
Быстро прогрессирующее – болезнь очень часто обостряется, постепенно вовлекая все больше суставов. Суставные поверхности претерпевают значительные изменения в худшую сторону. Лечение не дает большого эффекта.
Без заметного прогрессирования – наиболее благоприятная форма. С которой пациент может прожить всю жизнь, сохранив достаточно высокое качество жизни.

Рентгенологическая стадия заболевания

Околосуставной остеопороз – уменьшение плотности костной ткани за счет снижения содержания в ней кальциевых солей.
Остеопороз, дополняющийся незначительным снижением суставной щели.
Сужение суставной щели и остеопороз дополняются множественными узурами.
Ко всему указанному выше присоединяются костные анкилозы – главная и самая стойкая причина снижения подвижности вплоть до полного ее отсутствия.

Узуры – это глубокие эрозии на суставной поверхности хрящей.

Степень функциональной недостаточности опорно-двигательного аппарата

0 – пациент может совершать все движения в полном объеме.
1 – человек не может в полной мере выполнять все движения, которые обеспечивают ему возможность выполнять свои профессиональные обязанности.
2 – пациент не может трудиться за счет утраты профессиональной трудоспособности.
3 – человек не может самостоятельно себя обслуживать в полной мере.

Симптомы ревматоидного артрита

На начальных этапах заболевание протекает без яркой клинической картины. Пациент может годами и не подозревать о том, что у него ревматоидный артрит. Ведущим клиническим проявлением болезни является суставной синдром.

Утренняя скованность – специфическое проявление заболевания, на котором пациент не заостряет внимания. Во время сна синовиальные оболочки суставов несколько воспаляются за счет снижения секреции глюкокортикоидов в ночное время. Иногда пациенты просто не могут, нормально снять с себя одеяло. Спустя примерно час все симптомы проходят, и человек может активно двигаться.
Периодические боли в суставах, снижение аппетита, усталость, похудание – все это можно отметить в продромальном периоде.
Острые боли в суставах, лихорадка – вот так у пациента начинается болезнь. Чаще всего поражаются суставы кистей и стоп, запястья, коленные и локтевые. Другие сочленения поражаются реже. Около сустава отмечается отек, а поверхность кожных покровов имеет более высокую температуру, чем на остальном теле. Также область сустава гиперемирована за счет протекания воспалительных процессов.
При пальпации суставы болезненны, движение в них ограничено. По мере прогрессирования болезни пролиферативные процессы начинают преобладать, и может происходить значительное ограничение подвижности, деформация и подвывих суставов.
Ревматоидные узелки – специфическое проявление заболевания, при котором на разгибательной поверхности сустава можно пальпировать плотные подкожные образования. Этот признак является одним из важных диагностических критериев ревматоидного артрита.

Читайте также: Артрит рук симптомы фото

Также у пациента могут поражаться практически все органы в теле, в зависимости от степени активности процесса, но это отмечается относительно редко.

Диагностика ревматоидного артрита

Лабораторные исследования

Общий анализ крови – выявляют анемию, увеличение скорости оседания эритроцитов, увеличение количества лейкоцитов.
Биохимическое исследование крови – позволяет определить степень активности воспалительного процесса.
Иммунологическое исследование крови – может определяться ревматоидный фактор, иногда обнаруживаются иммунные комплексы.

Инструментальная диагностика

Рентгенологическое исследование суставов – в классификации описаны все критерии, которыми руководствуются врачи при выставлении рентгенологической стадии заболевания.
Радиоизотопное исследование – вводимый элемент активно накапливается в пораженных суставах, а нормальная синовиальная ткань привлекает не так много атомов.
Пункция сустава и исследование синовиальной жидкости.
В самых тяжелых случаях – биопсия участка синовиальной оболочки.

Ревматоидный артрит: лечение

Системное лечение данного заболевания предусматривает использование следующих основных групп препаратов:

нестероидные противовоспалительные вещества;
базисные препараты;
гормональные вещества (глюкокортикоиды);
биологические агенты.

Нестероидные противовоспалительные вещества

Эти лекарства уже относительно давно хорошо себя зарекомендовали в лечении ревматоидного артрита и до сих пор являются лечебными средствами первой линии. Они позволяют относительно быстро купировать острые проявления заболевания и иногда добиться наступления стойкой ремиссии – состояния, при котором симптомы болезни отсутствуют, и пациент может жить полноценной жизнью.

Если пациент попадает к ревматологу в острый период заболевания, то одними только нестероидными противовоспалительными препаратами не обходятся – дополняют их высокими дозами глюкокортикоидов. Этот способ лечения называется пульс-терапией.

Эффект достигается за счет блокирования циклооксигеназы – фермента, благодаря которому в норме арахидоновая кислота распадается с образованием простагландинов и прочих биологически активных веществ, играющих важное значение в развитии воспалительной реакции.

Более старые препараты инактивируют циклооксигеназу-1, за счет чего при передозировке может происходить нарушение функции почек, печени, развиваться энцефалопатия. Современные препараты, используемые для лечения ревматоидного артрита, имеют большую селективность и не так опасны, поэтому пациентам нечего опасаться.

Врачи избегают комбинирования нестероидных противовоспалительных препаратов друг с другом, поскольку в таком случае значительно повышается вероятность развития у пациента побочных реакций, а вот лечебный эффект остается практически неизменным.

Базисные препараты для лечения ревматоидного артрита

Наиболее популярными и эффективными лекарствами для лечения ревматоидного артрита в настоящее время являются: препараты золота, метотрексат, лефлуномид, пеницилламин, сульфасалазин.

Есть также средства резерва: циклофосфан, азатиоприн, циклоспорин – они используются тогда, когда основные препараты не дали желаемого эффекта.

Еще относительно недавно врачи предпочитали постепенно наращивать дозу препарата, получаемую пациентом (принцип пирамиды). В настоящее время доказано, что при начале лечения с использованием высоких доз можно добиться более впечатляющих результатов за счет изменения характера течения заболевания. Только что обнаруженный ревматоидный артрит характеризуется практически полным отсутствием изменений в суставах пациента и высокой вероятностью наступления длительной ремиссии.

Если на протяжении первых месяцев заболевания лечение базисными препаратами не приносит желаемого эффекта, то врачи комбинируют их с глюкокортикоидами. Гормональные препараты снижают активность воспалительного процесса и позволяют подобрать эффективную базисную терапию. Считается, что врачи должны подобрать эффективное лечение ревматоидного артрита препаратами данной группы за полгода.

В процессе лечения пациент должен периодически проходить медицинский осмотр на предмет наличия побочных эффектов от приема препаратов и оценки степени активность самого заболевания.

Глюкокортикоиды

Данная группа препаратов может использоваться по-разному.

В виде пульс-терапии – прием пациентом высоких доз препарата в сочетании с веществами базисной терапии заболевания. Это позволяет очень быстро снизить активность процесса и убрать воспалительные явления. При этом курс приема препарата не может быть длительным ввиду высокой вероятности развития побочных эффектов.
В виде курсового лечения с целью угнетения воспалительной реакции при неэффективности других веществ. В данном случае доза значительно отличается в меньшую сторону, а медики стараются подобрать ее таким образом, чтобы пациент принимал минимум гормона, который при этом окажет необходимое действие.
Локальная терапия – в составе мазей, которыми смазывают пораженные суставы. Показанием в большинстве случаев является олигоартрит или моноартрит крупных суставов. Также использоваться они могут при наличии противопоказаний к системному лечению гормонами и значительным преобладанием местных симптомов над общими.
Внутрисуставное введение геля, содержащего в своем составе гормональные препараты. Это позволяет на относительно длительное (до месяца) время обеспечить непрерывное воздействие препарата на поврежденную суставную поверхность.

Биологические средства

Моноклональные антитела к некоторым цитокинам обеспечивают нейтрализацию фактора некроза опухолей, который в случае ревматоидного артрита провоцирует поражение собственных тканей.

Также есть исследования, предлагающие использовать в качестве лечения ревматоидного артрита регуляторы дифференцировки лимфоцитов. Это позволит избежать повреждения синовиальных оболочек Т-лимфоцитами, которые неверно «направляются» в суставы иммунитетом.

Другие лечебные мероприятия

Физиотерапевтические процедуры.
Профилактика остеопороза.
Лечебная гимнастика в период ремиссии.
Хирургическая коррекция патологии суставов.

Источник

Діагностичні критерії ревматоїдного артриту

[8], [9], [10], [11]

Ранкова скутість

Ранкова скутість в суглобах або навколосуглобових областях тривалістю не менше 1 ч до максимального поліпшення (протягом 6 тижнів і більше)

Артрит трьох і більше суглобових областей

Припухлість м’яких тканин або випіт (але не кісткові розростання), які визначаються лікарем, в трьох або більше областях з 14 наступних: проксимальних міжфалангових, п’ястно-фалангових, променезап’ясткових, ліктьових, колінних, гомілковостопних, плюснефалангових суглобів (протягом 6 тижнів і більше)

[12], [13], [14], [15], [16], [17]

Артрит суглобів кистей

Припухлість в області проксимальних міжфалангових, п’ястно-фалангових або променезап’ясткових суглобів (протягом 6 тижнів і більше)

[18], [19], [20], [21], [22], [23]

Симетричне ураження

Одночасне (з обох сторін) ураження однакових суглобових областей з 14 названих (проксимальних міжфалангових, п’ястно-фалангових, променезап’ясткових, ліктьових, колінних, гомілковостопних, плюснефалангових суглобів) (протягом 6 тижнів і більше)

Ревматоїдні вузлики

Підшкірні вузлики, розташовані над кістковими виступами, розгинальні поверхнями кінцівок або навколосуглобових областями, які визначаються лікарем

Ревматоїдний фактор

Підвищений рівень РФ в сироватці крові (визначення проводять будь-яким методом, що дає позитивний результат не більше ніж у 5% здорових людей)

Рентгенологічні зміни

Зміни, характерні для ревматоїдного артриту, на рентгенограмах кистей і променезап’ясткових суглобів у прямій проекції, що включають кісткові ерозії або значну декальцифікація кісток в уражених суглобах або навколосуглобових областях (ізольовані зміни, характерні для остеоартрозу, не враховують)

У пацієнта діагностують ревматоїдний артрит, якщо виявлено як мінімум 4 з 7 наведених вище критеріїв, при цьому слід підкреслити, що перші 4 критерії мають бути присутні не менше 6 тижнів.

Ці критерії розробляли для епідеміологічних і клінічних досліджень. У зв’язку з цим вони мають недостатню чутливість і специфічність і не можуть бути використані для ранньої діагностики ревматоїдного артриту.

Слід звернути увагу, що 5 з 7 критеріїв клінічні та їх виявляють при огляді пацієнта. У той же час зрозуміла необхідність об’єктивного підходу: припухлість повинна бути чіткою, її оцінює лікар, при цьому тільки анамнестичних вказівок і скарг пацієнта на болі явно недостатньо.

Рання діагностика ревматоїдного артриту

Розвиток субклинически протікає иммунопатологического процесу відбувається за багато місяців (або років) до появі очевидних ознак захворювання. За даними біопсії синовіальної оболонки, ознаки хронічного синовіту виявляють вже на самому початку хвороби не тільки і запалених, а й «нормальних» суглобах. У «умовно» здорових людей, в подальшому хворих на ревматоїдний артрит, виявляють різні імунологічні порушення, характерні для РА (збільшення рівня РФ, анти-ЦЦП антитіл, СРБ), задовго до появи перших клінічних симптомів захворювання.

У 2/3 пацієнтів структурні зміни (ерозії) виникають дуже швидко, вже протягом перших двох років з моменту початку хвороби. Встановлено, що запобігання структурних пошкоджень в дебюті РА сприяє збереженню функціональної активності пацієнтів в довготривалій перспективі. Однак проміжок часу, коли активна терапія БПВП може ефективно загальмувати прогресування ураження (так зване «вікно можливості»), досить короткий і іноді становить всього кілька місяців від початку хвороби.

Очевидно, що ревматоїдний артрит — яскравий приклад захворювання, при якому віддалений прогноз багато в чому залежить від того, наскільки рано була проведена правильна діагностика і розпочато активну фармакотерапія. В цьому відношенні РА певною мірою нагадує такі захворювання, як цукровий діабет і артеріальну гіпертензію. Однак якщо рання діагностика артеріальної гіпертензії та цукрового діабету в переважній більшості випадків не представляє труднощів, оскільки вона заснована на оцінці добре відомих лікарів загальної практики клінічних проявів і використанні доступних лабораторних та інструментальних методів, то діагностика ревматоїдного артриту в дебюті хвороби — значно важча (іноді нерозв’язна) завдання. Це пов’язано з низкою об’єктивних і суб’єктивних обставин. По-перше, симптоми раннього РА часто неспецифічні, їх можна спостерігати при надзвичайно широке коло як ревматичних, так і не ревматичних захворювань, а загальноприйняті класифікаційні критерії достовірного РА не підходять для ранньої діагностики. По-друге, для встановлення такого діагнозу необхідні спеціальні знання та навички оцінки клінічних та рентгенологічних ознак ураження, а також уміння інтерпретувати лабораторні (імунологічні) тести, з якими погано знайомі лікарі загальної практики.

Таким чином, одна з причин несприятливого прогнозу при РА дли вальний період часу між початком хвороби і надходженням пацієнта під спостереження ревматолога. Очевидно, що важливий фактор, що сприяє поліпшенню прогнозу у пацієнтів на ревматоїдний артрит, активна діагностика цього захворювання на поліклінічному етапі лікарями загальної практики.

Група європейських і американських ревматологів (під егідою Європейської антиревматической ліги) розробила алгоритм, що дозволяє більш активно виявляти пацієнтів з раннім РА на поліклінічному етапі. В якості діагностичного ознаки раннього РА (а також показника активності хвороби) враховують тривалість ранкової скутості (більше 10 хв), а при огляді пацієнтів «тест бокового стиснення» п’ястно-фалангових і плюснефалангових суглобів. Позитивні результати відображають виникнення суглобового запалення. Незважаючи на те, що швидке прогресування ураження більш імовірно при високих титрах ревматоїдного фактора, збільшення ШОЕ і рівня СРБ, слід пам’ятати, що ці показники на ранній стадії хвороби часто відповідають нормі. У зв’язку з цим негативні результати лабораторної діагностики не виключають діагноз ревматоїдного артриту, а, отже, передбачають необхідність направлення пацієнтів на консультацію до ревматолога.

[24], [25], [26], [27], [28], [29], [30], [31]

Анамнез

При зборі анамнезу необхідно уточнити наступну інформацію.

Тривалість симптомів.
Тривалість ранкової скутості (для РА характерна тривалість 1 год і більше, на ранній стадії хвороби 30 хв і більше).
Наявність добового ритму болю в суглобах з характерним посиленням в ранні ранкові години.
Стійкість ознак ураження (6 тижнів і більше).
Крім того, повинні бути отримані відомості про супутньої патології, попереднє лікування, а також шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем і т.д.). Ці дані можуть вплинути на вибір методів лікування ревматоїдного артриту та віддаленого прогнозів.

[32], [33], [34]

Фізикальне обстеження

При фізикальному обстеженні суглобів необхідно оцінити наступні параметри.

Ознаки запалення (припухлість, дефигурация за рахунок випоту, локальна гіпертермія шкіри).
Хворобливість при пальпації і русі.
Обсяг рухів.
Виникнення стійкої деформації за рахунок проліферації тканин, підвивихів, контрактур.

Лабораторна діагностика ревматоїдного артриту

Цілі проведення лабораторних досліджень.

Підтвердження діагнозу.
Виняток інших захворювань.
Оцінка активності захворювання.
Оцінка прогнозу.
Оцінка ефективності лікування.
Виявлення ускладнень захворювання.

Зміні лабораторних показників, які виявляються при ревматоїдному артриті.

Анемія (рівень гемоглобіну менше 130 г / л у чоловіків і 120 г / л у жінок). Показник активності захворювання. Анемію виявляють в 30-50% випадків. Виникають будь-які форми анемій, але найчастіше анемія хронічного запалення і, рідше, залізодефіцитна анемія. При виявленні даного стані необхідно виключити шлунково-кишкова кровотеча.
Збільшення ШОЕ і рівня СРВ. Критерій для диференціальної діагностики ревматоїдного артриту і незапальних захворювань суглобів. Дозволяє оцінити активність запалення, ефективність лікування, тяжкість захворювання, ризик прогресування деструкції.
Гіпоальбумінемія. Часто обумовлена нефротоксичністю препаратів, що застосовуються для лікування РА.
Збільшення рівня креатиніну. Обумовлено нефротоксичністю препаратів, що застосовуються для лікування РА.
Лейкоцитоз (тромбоцитоз, еозинофілія). Показник важкого перебігу РА, часто з позасуглобовими (системними) проявами. Відзначають поєднання з високим рівнем РФ. Вважають показанням для призначення ГК. При виявленні даного стану необхідно виключити розвиток інфекційного процесу.
Нейтропенія. Ознака розвитку синдрому Фелти.
Збільшення рівня печінкових ферментів. Показник активності захворювання. Зміна також може бути обумовлено гепатотоксичностью препаратів, що застосовуються для лікування, або пов’язане із зараженням вірусами гепатиту В або С.
Збільшення рівня глюкози. Пов’язане із застосуванням ГК.
Дислипидемия. Пов’язана із застосуванням ГК, але може бути обумовлена активністю запалення.
Збільшення рівня РФ. Виявляють у 70-90% пацієнтів. Високі титри в дебюті захворювання корелюють з тяжкістю, швидкістю прогресування патологічного процесу і розвитком системних проявів. Однак динаміка титрів не завжди відображає ефективність лікування. Проте рівень РФ недостатньо чутливий і специфічний маркер ранньої стадії РА (в дебюті виявляють приблизно у 50% пацієнтів). Специфічність низька також в осіб похилого віку.
Збільшення рівня анти-ЦЦП антитіл. Більш специфічний маркер РА, ніж рівень РФ. Збільшення титрів і РФ, і анти-ЦЦП антитіл дозволяє діагностувати РА з більш високою чутливістю і специфічністю, ніж збільшення рівня тільки одного з цих показників. Виявлення анти-ЦЦП антитіл вважають критерієм для диференційної діагностики РА на ранній стадії з іншими захворюваннями, що протікають з поліартритом (первинний синдром Шегрена, ВКВ, вірусний гепатит В і С та ін.). Крім того, по збільшенню рівня анти-ЦЦП антитіл прогнозують ризик розвитку деструкції у пацієнтів з раннім РА.
Збільшення рівня АНФ. Виявляють в 30-40% випадків, зазвичай при тяжкому перебігу РА.
Збільшення рівня імуноглобулінів (^ С. ^ М, 1 & А), концентрації компонентів комплементу. ЦВК. Зміни неспецифічні, в зв’язку з цим не рекомендують використовувати визначення цих показників в якості рутинних досліджень.
Визначення НbА CD4. Маркер важкого перебігу РА і несприятливого прогнозу.
Виявлення маркерів вірусу гепатиту В, С і ВІЛ. В цьому випадку необхідно уникати призначення гепатотоксичних препаратів.
Зміни в лікворі (зниження в’язкості, пухкі муцинового згустки, лейкоцитоз (більше 6 -109л), нейтрофільоз (25-90%). Дослідження має допоміжне значення. Використовують для диференціальної діагностики РА є іншими захворюваннями суглобів. В першу чергу мікрокристалічним і септичним запальними процесами .
Зміні та плевральної рідини | білок більше 3 г / л (ексудат), глюкоза більш S ммоль / л, лактатдегидрогеназа більше 1000 од / мл, pH = 7,0, титр РФ більше 1: 320, рівень комплементу (СН50) знижений, лімфоцити (нейтрофіли, еозинофіли)]. Дослідження необхідно для диференціальної діагностики з іншими Захворюваннями легень і плеври.

Необхідно пам’ятати, що лабораторні дослідження, специфічні для діагностики ревматоїдного артриту, не розроблені.

Інструментальна діагностика ревматоїдного артриту

Інструментальна діагностика має важливе значення для підтвердження діагнозу і диференціального діагнозу ревматоїдного артриту.

Рентгенологічна діагностика. Рентгенографія кистей і з гоп необхідна для підтвердження діагнозу РА, встановлення стадії і оцінки прогресування деструкції. Характерних для РА змін в інших суглобах (по крайней мере, на ранніх стадіях хвороби) не спостерігають. Для оцінки прогресування суглобової деструкції по рентгенологічних ознаками використовують модифікований метод Шарпа і метод Ларсена.

Експерти Європейської антиревматической ліги рекомендують метод Парс, коли зміни оцінюють кілька дослідників. Якщо оцінку деструкції проводить один фахівець, краще застосовувати модифікований метод Шарпа (більш чутливий).

Для виявлення підвивиху в атланто-аксіальному зчленуванні або шийного спондилолистеза доцільно виконати рентгенографію шийного відділу хребта.

Допплерівська ультрасонографія. Більш чутливий метод для виявлення синовіту коліна, ніж рентгенографія, але не для діагностики синовіту дрібних суглобів кистей і стоп.

МРТ діагностика. Більш чутливий метод виявлення синовіту в дебюті РА, ніж рентгенографія. Зміни, які виявляються за допомогою МРТ (синовіт, набряк і ерозії кісткової тканини) дозволяють прогнозувати прогресування деструкції суглобів (за даними рентгенологічного дослідження). Однак подібні зміни іноді виявляють у клінічно «нормальнихх« суглобах, тому значення МРТ для ранньої діагностики і прогнозування результатів РА вимагає подальшого вивчення. Крім того, МРТ можна використовувати для ранньої діагностики остеонекрозу.

КТ діагностика. Для виявлення уражень легенів доцільно використовувати КТ з високою роздільною здатністю.

Артроскопія. Необхідна для диференціальної діагностики ревматоїдного артриту з віллезно-нодулярним синовитом, артрозом, травматичними ушкодженнями суглоба н ін.

Рентгенографії органом грудної клітини. Застосовують для виявлення та диференціальної діагностики ревматоїдного ураження органів грудної клітини з саркоїдоз, пухлинами співай локалізації, туберкульозом та іншими інфекційними процесами.

Езофагогастродуоденоскопія. Виконують пацієнтам, які отримують нестероїдні протизапальні засоби, і при виявленні анемії.

ЕхоКГ. Застосовують для діагностики ревматоїдного артриту, ускладненим перикардитом і міокардитом, уражень серця, пов’язаних з атеросклеротичним процесом.

Біопсія. На дослідження беруть зразки тканин (слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, підшкірного жирового шари, ясна, нирки та інших органів) при підозрі на амілоїдоз.

Рентгенівська абсорбціометрія. Метод використовують для діагностики остеопорозу. З його допомогою визначають МГТК. Дослідження МПК доцільно при виявленні наступних факторів ризику розвитку остеопорозу.

Вік (жінки старше 50 років, чоловіки — 60 років).
Висока активність захворювання (стійке збільшення рівня СРВ більше 20 мг / л або ШОЕ більше 20 мм / год).
Відповідний функціональний статус — стадія по Штейнброкеру III-IV або значення індексу HAQ (Health Assessment Questionnaire) більш 1.25.
Маса тіла менше 60 кг.
Прийом ГК.

Чутливість (при виявленні трьох з п’яти критеріїв) для діагностики остеопорозу при ревматоїдному артриті становить у жінок 76%, у чоловіків — 83%, а специфічність, відповідно, — 54 і 50%.

Ревматоїдний артрит: диференціальна діагностика

Коло захворювань, з якими необхідно диференціювати ревматоїдний артрит, досить широкий.

Найчастіше необхідність в диференціальної діагностики виникає в дебюті захворювання при ураженні суглобів у вигляді моно-і олигоартрита. При цьому необхідно, в першу чергу, звертати увагу на такі типові ознаки РА, як симетричність артриту, переважно ураження суглобів кистей з порушенням їх функцій, розвиток ерозивного процесу в суглобах кистей, виявлення РФ і, особливо, анти-ЦЦП антитіл.

Источник